Суб`єкт і об`єкт наукового пізнання

Ці знання відіграють важливу роль у житті людей. Однак, у них не розкриваються сутність процесів, їхні закони. Стиль наукового мислення – це узагальнена характеристика конкретного історичного типу методологічних засобів і норм наукового пізнання. Можна виділити класичний, некласичний, постнекласичний стилі наукового мислення. Характер ідеалів і норми науки визначається предметом дослідження, специфікою досліджуваних об’єктів, а зміст завжди формується в конкретному соціокультурному контексті. При переході на новий етап наукового дослідження, наприклад, від класичного до некласичного, кардинально змінюються його ідеали і норми дослідження. Так, нормативи пояснення та обґрунтування знання в класичному природознавстві відмінні від сучасних [2,c.

Якщо ж в складі теорії він використовується як звичайне знання, то ідеєю теорії його назвати не можна. Логічний метод – це спосіб, за допомогою якого мислення відтворює реальний історичний процес у його теоретичній формі, в системі понять. За допомогою логічного методу відображуються основні етапи історичного розвитку об’єкта, його якісні зміни, акцентується увага на основній тенденції процесу історичного розвитку. Ідеалізація – це спосіб логічного моделювання, завдяки якому створюються ідеалізовані об’єкти.

До ісихастських можна віднести і деякі твори Григорія Цамблака, зокрема його “Слово на божественноє преображеніє…”, в якому розглядається проблема фаворського світла47. Культурна, освітня функція полягає головним чином в тому, що наука є феноменом культури, помітним чинником культурного розвитку людей і освіти. Їй досягнення ідеї і рекомендації помітно впливають на весь навчально-виховний hudped.rv.ua процес, на зміст програм планів, підручників, на технологію, форми і методи навчання. Безумовно, провідна роль тут належить педагогічній науці. Ця функція науки здійснюється через культурну діяльність і політику, систему освіти і засобів масової інформації, просвітницьку діяльність вчених і ін. Законам в ході цієї систематизації належить центральне місце в організації знань.

Наукове дослідження та його сутність

Іншими словами, сучасні методи пізнання широко використовують комп’ютерні технології, методи інформаційного моделювання, аналізу і планування. У цьому випадку мають рацію програмісти, які вважають, що чим більша програма, тим краще вона мислить сама і тим менше їй можна довіряти. Тим самим впроваджується “метамова”, як критерій попередньо зробленої домовленості. Така метамова запобігає впливу суб’єкта в процесі визначення практичного значення прикладного знання. В технічних науках така проблема постійно постає в процесі обміну результатами досліджень, які не закріплені практичними реалізаціями, або тоді, коли виникає загроза невірного тлумачення фактів в корпоративних або особистих інтересах. Інакше кажучи в технічних науках інструмент спілкування є одночасно інструментом стандартизації, а тому саме методи семантики підходять для вирішення цих проблеми. Частково вона перетинається в деяких положеннях з методологічними вимогами конвенціоналізму.

• Писання Досифея Печерського пронизані ісихастським духом.
• В цьому сенсі ми маємо справу із загальнонауковою картиною світу.
• Це й здійснюється завдяки абстрактному, яке виділяє якусь одну сторону предмета в “чистому вигляді”, відсторонюючись від усіх інших.

Цілей, що спрямовані на досягнення істинного та достовірного, систематизованого знання, здатного пояснити явища, передбачити їхні можливі зміни і бути застосованим практично. Ідеалізація – прийом науково-теоретичного дослідження, заснований на процесі абстракції, формування ідеалізованого об’єкта. Індукція – метод переходу від знання окремих фактів до знання загальних закономірностей, істотних і необхідних зв’язків. Таким чином, наукове знання переступає межі повсякденного знання. З іншого боку повсякденний розум або здоровий глузд завжди активно бере участь у процесі мислення вченого.

Закони Ньютона не дозволяють зробити висновок про те, що любив, а що ненавидів Ньютон, тоді як, наприклад, у портретах художника Рембрандта відбиті його світовідчуття й особистісне ставлення до зображуваних соціальних явищ. Спостереження — це упорядкована, систематизована, цілеспрямована система сприйнять досліджуваних явищ, його властивостей, зв’язків, відношень, яка дає вихідний емпіричний матеріал для пізнання, його властивостей, зв’язків, відношень, відповідні факти. Будь-що стає науковим фактом за умови, що воно зафіксоване тим чи іншим прийнятим уданій науці способом — у вигляді протокольного чи магнітофонного запису, фотографії тощо [6, с. Спостереження широко застосовуються в багатьох природничих та суспільних науках. У сучасній науці в процесі спостереження дедалі частіше використовують різноманітні прилади, які ніби доповнюють органи чуття людини, розширюють можливості сприймання, — мікроскоп, телескоп та ін. На відміну від спостережень, які мають місце у повсякденному житті, наукове спостереження завжди пов’язане з вирішенням відповідного теоретичного завдання, перевіркою певної гіпотези тощо. Наукове пізнання в порівнянні зі звичайним, художнім, філософським і ін.

Структура наукового знання

Методологія наукового пізнання – вчення про принципи, форми і способи науково-дослідницької діяльності. Метод дослідження – це спосіб застосування старого знання для здобуття нового знання. Зрозуміло, що розвиток товарного рільництва і тваринництва потребував ширших відомостей з фізіології рослин і тварин, а це не могло не вплинути на розвиток практичних знань з ботаніки і зоології. Разом з тим посилення експорту за межі України сільськогосподарських продуктів давало поштовх розвиткові міжнародної торгівлі, а це своєю чергою сприяло розширенню географічних обріїв і особливо поглибленню знань з математики. Остання, як і природничі науки, аж до середини XV ст. Розвивалася виключно у практичному річищі і мусила сягнути вже певного рівня розвитку.

Що, не можна сказати про ненауковою формі знання. Пояснити явище – значить виявити лежить в його основі сутність, розкрити його причини, внутрішню структуру, функції, виявити його субстанціональні підстави. Пояснення є мета наукового знання, що розкривається завдяки побудові теорії.

Теоретичне пізнання відображає явища і процеси з боку їх універсальних внутрішніх зв’язків та закономірностей, що досягається шляхом раціональної обробки даних емпіричного знання. Ця обробка здійснюється за допомогою систем абстракцій «вищого порядку», таких як поняття, умовиводи, закони, категорії, принципи тощо. Друге і третє з названих значень резюмуються в поняття «науковий факт».

Подібні писані рецепти-настанови з рукописних збірників XIV — XV ст. Дають підстави твердити, що маємо справу вже не тільки з практичними хімічними операціями, а з уявленнями про технологію хімічних операцій. Однак ці своєрідні посібники з хімії так і залишалися на рівні фіксації досвіду без претензій на виділення в окрему галузь науки. Ці уявлення, однак, силою свого генетичного зв’язку з візантійською культурною традицією мали чисто спекулятивний характер.