КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯК ЕЛЕМЕНТ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ Юридична наука
Натомість науково-технічні засоби і методи доволі швидко виявились витребуваними практикою боротьби зі злочинністю. Початок відродженню криміналістичних установ поклав декрет Ради Народних Комісарів України від 15 квітня 1919 року про організацію судово-карного розшуку, який спочатку підпорядковується Наркомату юстиції. Створюються передумови для впровадження в практику боротьби зі злочинністю криміналістичних прийомів і методів, зокрема відновлюється діяльність реєстраційних бюро. Однак через рік – 25 березня 1920 року – карний розшук виведено з підпорядкування Наркомату юстиції з утворенням Центрального управління карного розшуку (Центророзшуку) Головного управління робітничо-селянської міліції НКВС УСРР. Варто зауважити, що значною подією на шляху впровадження наукових методів дослідження речових доказів, зокрема у кримінальних справах,було утворення у 1914 році Кабінету науково-судової експертизи при прокуророві Київської судової палати.
Якщо буде встановлено, що якесь із завдань огляду не вирішене, необхідно для контролю ще раз оглянути певні вузли місця події чи окремі об’єкти. Контрольний огляд дає змогу усунути всі упущення, які пізніше буде неможливо виправити. Визначено, що виникнення і розвиток криміналістичних знань були пов’язані з необхідністю встановити особу, яка вчиняла злочинне діяння та з’ясувати справжні обставини злочину. Так, до розкриття злочинів почали залучати обізнаних людей, які володіли певними знаннями для проведення досліджень певних процесів, явищ, подій із застосуванням спеціальних засобів та методів. Розглянуто проблемні питання щодо сутності судової автотехнічної експер- тизи та її співвідношення з іншими інженерно-технічними експертизами з дослі- дження транспортних засобів та обставин транспортних пригод. Запропоновано авторське визначення поняття судової інженерно-автотехнічної експертизи.
Приймальна комісія
Розвиток наук, що вивчають злочинність, склався так, що кожна з них вивчає загальний об’єкт під кутом зору свого предмета дослідження, утворюючи загальну систему пізнання об’єкта. Стосовно до криміналістичного дослідження, зазначені дві підсистеми об’єкта називають ще злочинною, або криміналістичною, діяльністю. Ці погляди характерні для етапу становлення криміналістики як самостійної галузі знань (представники таких поглядів – Р. А. Рейс, Е. Локар, Г. Ю. Манне, В. І. Громов, Є. У. Зіцер). Вивчення можливості https://uaculture.org/texts/kulturna-spadshhyna-zapidtrymkyukf-u-2018-roczi/ використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю. На долонях (ступнях ніг) крім валикоподібних виступів, званих папілярними лініями та розділених борозенками, є флексорні (згинальні) лінії, зморшки та складки (білі лінії), а також пори. Утворюються за рахунок зняття слідоутворюючим об’єктом часток речовини, що покриває слідосприймаючу поверхню (слід руки на свіжопофарбованій поверхні де частки фарби відшаровуються і прилипають до пальців, а на ділянці контакту відображаються ознаки пальців).
Завантаження
Гонгало Сергій Йосипович, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри кримінально-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права ім. Малиновського Національного університету «Острозька академія». Криміналістика озброює співробітників правоохоронних органів ефективними методами і засобами розкриття злочинів, що сприяє реалізації принципу невідворотності покарання, об’єктивному використанню кримінального закону та профілактичному впливу. Оцінка доказів – це логічний процес встановлення допустимості та відносності доказів, наявності та характеру зв’язків між ними, визначення шляхів використання доказів з метою встановлення істини. – гарантує повне відновлення візерунка у разі пошкодження верхнього шару шкіри (епідермісу).
У розслідуванні злочинів можуть мати значення і певні проміжки часу, періоди, коли відбуваються злочини (період сезонних робіт, період збору врожаю овочів або фруктів, період тих або інших заготівель, період здачі будинку в експлуатацію та ін.). Ознаки місця злочину визначаються видом посягання та його способу. Так, крадіжка може бути вчинена з магазину, складу або іншого сховища, з контейнера поїзда або вантажного автомобіля, з індивідуальної квартири або приватного будинку. Взаємозв’язок місця вчинення злочину і способу злочинного посягання може виступати кваліфікаційною ознакою, визначати велику громадську небезпеку (наприклад, передбачений ч. З ст. 187 КК розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище).
